|
«Трибуна праці»: дорога чи дешева?.. Закінчилася передплатна кампанія на періодичні видання. У січні 2014 року наша газета виходитиме тиражем понад 2200 примірників (у грудні 2013го її наклад становив 2150 примірників). Різні причини впливають сьогодні на бажання і навіть фінансову можливість людей отримувати й читати друковані видання. Дуже складні часи і в нашій державі. Але все це не повинно призводити до погіршення інформування громадян. Тому й зацікавлені були в підтриманні тиражу всі співзасновники «Трибуни праці»: черпати інформацію з місцевої газети має якнайбільше жителів району. У редакції ж метод збільшення тиражу один: зацікавлювати передплатників змістом свого видання. Яке прагне висвітлювати усі сторони життя району і при цьому відповідати інтересам різних категорій читачів – від наймолодших до найстарших. Наскільки нам це вдається в непростих умовах української політичноекономічної дійсності – судити вам, шановні земляки. Але повірте: ми постійно стараємося, аби кожен з вас постійно знаходив у нашій райгазеті для себе щось цікаве й нове, корисне. Це нелегко робити, але потрібно, не дивлячись ні на що. На жаль, не все сьогодні залежить тільки від журналістів. Є ще вибудовувана кожною владною командою в державі система вимог до роботи ЗМІ, особливо – місцевих, різновекторні політичні вітрибуревії, рухатись проти яких під парусами свободи слова на розбурханих хвилях фінансової нестабільності (особливо – в нинішній кризовий період) надзвичайно важко, а інколи – просто неможливо, коли не бажаєш потопити свій корабель… Ось давайте проаналізуємо ситуацію з нашим виданням і його творчим колективом у плані чисто економічному. Не торкаючись інших проблем – політичних, суб’єктивних та інших. Й тоді багато хто, можливо, краще зрозуміє, як то воно сьогодні – випускати газету, робити її тиражною, цікавою, змістовною у рамках непростих реалій сьогодення… На календарі – вже Новий рік, а наші працівники лише позавчора отримали зарплату за жовтень, листопад. «Чому? – хтось може запитати. – Адже редакція – не бюджетна, а госпрозрахункова організація: сама заробляє гроші…» У тому то й річ!.. Збитковість наша – планова: тобто, свідомо закладена в кошторисі витрат на видання газети. Судіть самі. За рік читачі отримують мінімум 100 номерів газети. Собівартість одного примірника склала у 2012 році 2 грн. 57 коп., у 2013му буде близько 2,8 грн. (ще не складався річний звіт). Це означає, що навіть по собівартості кожен передплатник мав би заплатити за цьогорічний комплект газети для себе мінімум 280 грн. А він у 2013му читав «Трибуну праці» за 114 грн. Бо ми (як і ніхто в Україні на районному рівні) не піднімаємо передплатну ціну газети до рівня хоч би собівартості її випуску. Адже через невисоку платоспроможність населення різко і фатально впадуть тиражі… От і виходить, що за кожного передплатника редакція, та ще двоє співзасновників газети – РДА і райрада, змушені були доплачувати по 156 гривень! Тобто, при середньомісячному тиражі «Трибуни праці» у першій половині 2013го три тисячі примірників і 2130 примірників – у другому півріччі ми заплатили за читачів понад 400 тисяч гривень. Але місцева влада віднайшла для покриття збитків редакції в нинішньому році лише 142 тисячі грн. Решту – всі до копієчки гроші, які заробляли ми протягом року – вносила за передплатників сама редакція. Хоча кожен із співзасновників згідно Установчої угоди на випуск «Трибуни праці» зобов'язався фінансувати газету в розмірі однієї третини фактичних затрат. У той же час багато хто з жителів району нарікає, що газета дорога, розцінки на платні послуги редакції (оголошення, вітання, поминання і т.д.) – високі… Але ж ми не для себе заробляємо ті гроші! Вони вкладаються фактично у кожного з передплатників, полегшуючи їм життя, образно і прямо кажучи. У таких умовах не варто дивуватися, що зарплата наших працівників досі зберігається на рівні 2008 року і складає в середньому близько двох тисяч гривень на місяць. Тоді як, згідно із статданими, середня по району за 9 місяців ц.р. сягнула вже 3901 грн. ( А ця цифра, як ми вже повідомляли, у свою чергу, на 16,7% вища за середній розмір зарплати по області). Саме тому колектив редакції давно забув, що таке підвищення зарплати, щомісячні (як в багатьох інших державних і комунальних установах та підприємствах) премії, що таке оновлення матеріальної бази тощо. Невже все це можна назвати нормальною роботою в ринкових умовах?! Вони й досі, на жаль, ці ринкові умови, не для нас… Проте багато хто не хоче розуміти цю патову ситуацію з місцевими ЗМІ. …Згідно зі звітом, збитки за 9 місяців 2013 року склали у нас близько 183,5 тисячі гривень. За аналогічний період 2012го ця цифра становила на 2 тисячі менше. Це означає, що при всезростаючих затратах ми спрацювали в цьому році у фінансовому плані дещо краще, як у попередньому. Але все одно не витягуємо хоч би «так на так»… Можливо, хоч рік Коня «привезе» нам на возі чи в сідлі кращі умови праці й полегшення фінансовоекономічної ситуації?.. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 січня 2014
|
ВЕЧІР-СПОМИН “ЧАРІВНИЦІ ПОЛІСЬКОГО КРАЮ” відбувся в концертному залі Дитячої школи мистецтв ім. М. Примаченко. Його було присвячено 105-річчю від дня народження М.О. Примаченко та 85-річчю від дня народження Г.І. Верес. Вони обидві – шановані майстрині художньої творчості, удостоєні звання “Народний художник України”. Обидві принесли всесвітню славу рідному краю. Обидві навколо себе розсіювали доброту і дарували людям радість. Щоправда, кожна по-своєму. Марія Овксентіївна – через призму картин так званого “наївного мистецтва”, Ганна Іванівна – через цілком реальні речі: ткані полотна у вигляді килимів, рушників, скатертин, серветок, одягу. Та, на жаль, життя земних людей, наскільки б воно не було достойним, може бути вічним тільки в людській пам’яті... ...По-різному складалося особисте життя в цих жінок, у кожної був свій пройдений життєвий і творчий шлях та відміряний долею вік. У М.О. Примаченко – довший (прожила 89 років), у Г.І. Верес – коротший (не дожила до свого 75-річчя кілька місяців). Та вони залишили після себе чималу творчу спадщину. Її продовжили і їхні діти: у Марії Овксентіївни – син Федір (на жаль, і він уже пішов з життя), у Ганни Іванівни – дочки Валентина й Олена (молодша теж передчасно пішла за матір’ю у потойбічний світ). Трохи малюють Федорові сини. Хоч і вони, й Валіні та Лєнині діти обрали інші професійні дороги. Коротко – про сімейне життя та більше про те, настільки цінуються в суспільстві, й особливо серед жителів нашого району, творчі доробки народних майстринь, говорили під час вищезгадуваного вечора його ведуча, директор РБК О.В. Ступак, заступник голови райдержадміністрації І.О. Глитень, начальник відділу культури, національностей та релігій РДА Н.К. Бірюк, заслужений майстер народної творчості і учень Марії Примаченко (який продовжує і досі писати картини в стилі “примітивного малюнка“ художниці з Болотні) В.П. Скопич, а також завідуючий відділенням образотворчого мистецтва ДШМ Ю.М. Яншаєв. Присутні на заході – викладачі, вихованці школи мистецтв та їхні батьки, шанувальники творчості обох майстринь – подивилися також запропонований організаторами концерт за участю вихованців ДШМ (музикантів і танцюристів), ансамблів “Любисток” та “Криничанка”, переглянули мультфільм “Свято” за мотивами творів М.О. Примаченко. На закінчення вечора-спомину було підбито підсумки конкурсу малюнків на тему “Веселковий світ Марії Примаченко”, що тривав протягом останніх кількох місяців. Його учасниками стали 65 вихованців відділення образотворчого мистецтва ДШМ (з сімдесяти). У багатьох дитячих роботах можна побачити також мотиви творчості Г.І. Верес. Її яскраві різно-кольорові орнаменти відразу привертали погляд і в присутніх на згадуваному вечорі, де також було облаштовано виставку дитячих картин. А ще її та святкову сцену прикрашали “живі роботи” Ганни Іванівни – ткані рушники. 16 юних художників було відзначено за кращі роботи в трьох номінаціях: “Вазон”, “Мальовка “Чарівний птах” та “Сюжетна композиція”. Із них 9 нагороджено спеціальними Дипломами і цінними подарунками – папками для акварелей, і 7 – Подяками та солодкими новорічними подарунками від Діда Мороза. До речі, в листопаді-грудні Ю.М. Яншаєв з роботами своїх вихованців побував ще й у семи сільських школах району, де прочитав лекції на згадувану тематику для майже 800 учнів і їхніх наставників. Й кожного разу, розповідаючи про творчу спадщину всесвітньовідомої художниці, наголошував, наскільки дивовижно вона об'єднувала у своїй творчості малюнок і живопис, сюжетні і знакові лінії, квітково-пташині композиції та цілий ряд побутових сценок, як художні образи пов'язувала з естетичними і морально-етичними настановами українського народу, з його мовним багатством (згадаймо хоч би віршовані підписи-примовки до кожної з картин). Як зазначив Юрій Михайлович, після проведених лекцій іще більше з’явилося бажаючих записатися до класу образотворчого мистецтва на навчання в школу мистецтв, яка з честю і гордістю носить ім’я Марії Примаченко. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 січня 2014
|
ХРАМОВЕ СВЯТО НА МИКОЛАЯ На Святого Миколая у нас – храм. Тож і нинішнього 19 грудня Запрудка відзначала День села. Ініціатором і організатором цьогорічного заходу виступили депутат селищної ради А.М. Скороход. Він, а також – місцеве НВО, культпрацівники, активісти села зробили все для того, щоб порадувати односельців. У центрі села біля магазину були святково накриті столи. Урочистості розпочалися з вітань отця Олександра та селищного голови О.М. Поліщука. Директор навчальновиховного об’єднання «Школадитячий садок» Н.А. Комаренко привітала найстаршу жительку села – Г.С. Новікову, якій виповнилося 95 років, та наймолодших близнючків, які нещодавно народились в О.М. Приходько, і вручила їм подарунки. Не залишились без уваги і чоловікиМиколаї, які прийшли на свято, та іменинники, які народились 19 грудня. Усі вони також отримали подарункисюрпризи. Із задоволенням присутні подивились театральне дійство від школярів та концерт культпрацівників. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 січня 2014
|
Вшанували Миколу Чудотворця, відзначили ювілеї Зима для дітвори – це, насамперед, феєрія новорічних свят. Розпочинає їх Микола Чудотворець. До цього дня у школах, бібліотеках та закладах культури проводяться різноманітні заходи. Про ті, що відбувалися у навчальних закладах, засвідчує редакційна пошта. Як повідомила культорганізатор ЦДЮТ Тетяна ГОЛЯК, вихованці гуртка «Школа лідерів” Олександр Ткаченко, Анастасія Лозенко, Марина Маєвська, Катерина Фещенко, Інна Добичіна (Іванківська ЗОШ ІІІІ ст. №2), Анастасія Ярмоленко, Анастасія Давиденко, Ірина та Альона Рокитки (Іванківська ЗОШ ІІІІ ст. №1) провели захід для наймолодших гуртківців у формі вистави. Проводилися ігриконкурси, звучали вірші, пісні. На вшануванні Святого Миколая у Мусійківській ЗОШ ІІІІ ступенів, інформує вчитель англійської мови, шкільний бібліотекар Ірина РЕЗАНОВА, учні 45х класів під керівництвом вчителів Н.С. Резанової та Л.П. Пугач розповідали вірші, співали пісні, прославляючи Чудотворця. Учасники театрального гуртка підготували лялькову виставу та сценку про те, як школярі шанують книгу. У цей день до навчального закладу завітали голова Мусійківської сільської ради В.А. Резанова, директор ТОВ “Компанія “Агровей” П.В. Калініченко, настоятель храму Пресвятої Богородиці с. Мусійки ієрей Костянтин. Привітавши дітей зі святом, гості роздали їм солодощі та подарунки. Учні молодших класів отримали м’ячі, скакалки, цікаві пазли, повітряні кульки та інші ігри. Спонсорами у придбанні подарунків стали ТОВ “Компанія “Агровей”, ТОВ “Ю2” (Ю.Р. Баранович), ТОВ “Українські мисливці” (М.В. Марченко). Вихованці гуртка учнівського самоврядування “Шанс” Обуховицького НВО Тетяна Горкуша, Наталія Надобенко та Оксана Удімович, зазначає його керівник Євгенія ОДЕНЮК, у дійстві до Дня Святого Миколая привітали вихованців дитячого садочка зі святом і розповіли цікаву казочку про доброго опікуна дітей. Олена Денисенко – в образі чарівного янгола – передала малятам подаруночки і вітання від Святого Миколая. Підготовка до Дня Святого Миколая у Розважівській ЗОШ ІІІІ ст., зазначає її директор Тетяна ГЕРАСИМЕНКО, розпочалась заздалегідь і тривала місяць. Школярі стали учасниками акції “Твори добро на радість людям”, яка передбачала проведення таких заходів, як “Книга – шкільній бібліотеці”, “Подарунок для молодших”, розучування віршів, пісень. Найактивніші учні були залучені завклубом Н.І. Павленко до театралізованого дійства ”Через поле, через гай іде Святий Миколай”. На шкільне свято “Добрий Святий Миколай, ми тебе чекали” завітали батьки, бабусі та дідусі учнів, маленькі жителі села. Учні славили Миколая Чудотворця, виконували пісні та вірші. Десятикласники та восьмикласники вручили молодшим школярам виготовлені власноруч подарунки. Учасниками заходу були діти з кризових багатодітних сімей, сироти та ті, які знаходяться під опікою, діти із групи складних життєвих обставин. Про солодощі для них подбали депутат райради О.В. Ілюшенко, місцеві підприємці Н.М. Ілюшенко. Н.М. Годун, Л.М. Мирошніченко, Н.Ф. Хоменко, директор видавництва “БІОПРОМ” Л.В. Радіонова. Як відзначає у своєму листі до редакції семикласниця Оливського НВО Олександра ПАВЛЕНКО, у їхньому закладі традиційними є квести з навчальних предметів, дитячі ранки, інсценізації українських пісень, виставки дитячих малюнків та виробів. А нещодавно відбувся ранок, приурочений 100річчю українського поета П. Воронька. Старшокласники ознайомили присутніх з нелегким життєвим та творчим шляхом поета. Твори його декламували Болеслав Ніколаєнко, Вікторія Черна, Володимир Конюшенко, а також – усі хором. Ілля Дубина та Антон Біловол інсценізували вірш “Капітан”. А у центральній районній бібліотеці, інформує наша дописувачка, провідний бібліотекар Світлана ГОДУН, цими днями вшановували 85річчя української майстрині декоративного мистецтва, нашої землячки Г.І. Верес. У засіданні клубу “Берегиня”, який уже 12 років діє при згаданій установі, взяли участь начальник відділу культури та релігій РДА Н.К. Бірюк та директор ЦБС Н.Д. Лугиня. Вони поділились з присутніми своїми спогадами та враженнями від зустрічей з цією непересічною жінкою, а також розповіли про свої емоційні відчуття, які викликають прекрасні рушники, панно та костюми, створені руками династії Вересів. Завідуюча Доманівською сільською бібліотекою Ольга ВИШНЕНКО у листі до редакції розповіла про годину поезії “Душа моя і плаче, і сміється”, яку вона провела в своєму культосвітньому закладі для місцевих школярів і присвятила, здебільшого, віршам Івана Кірімова. Читала поезії сама, діти (Ольга Михайленко, Артем Котусенко, Сашко Булах) розповідали про те, що саме знають про їх автора, які поетичні твори вивчали в школі на уроках народознавства. А з творчими доробками всесвітньо відомої ткалі з Обухович Ганни Верес знайомила згадана дописувачка своїх односельчан. Із задоволенням слухали ті розповіді в оселях Галини Ворох, Світлани Коноваленко, Андрія Ларіонова, Ніни Борхаленко, Тетяни Грицаєнко. І відмічали, що ткані рушники, килими, серветки досі цінуються в їхніх родинах, у декого – ще й прикрашають хати. Майстрині художнього ткацтва, лауреату премії ім. Т.Г. Шевченка Г.І. Верес була присвячена мистецькокраєзнавча година “Веселковими барвами світиться рушник”, яку провели з учнями 5В класу Іванківської ЗОШ ІІІІ ступенів №2 працівниці районної бібліотеки для дітей Т.І. Ніколаєнко та Н.В. Ємець, повідомляє нам у листі заступник директора цієї установи Валентина КОВАЛЕНКО. У Макарівській книгозбірні, повідомляє бібліотекар Тетяна ЗАЙЧЕНКО, з нагоди ювілею Г.І. Верес також проведено мистецьку годину. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 січня 2014
|
ПЛАН НЕДОВИКОНАЛИ, АЛЕ В ОБЛАСТІ – СЕРЕД ПЕРШИХ... Як і раніше, зараз також доводяться плани. Наприклад, Іванківському центру поштового зв’язку обласним управлінням УДППЗ “Укр-пошта” було доведено планове завдання – оформити передплату на періодичні видання на друге півріччя нинішнього року в обсязі 17600 примірників різних видань. Але, як розповіла заступник начальника ЦПЗ Г.М. Ковальчук, наші зв’язківці його недовиконали на тисячу. Тобто, місцеві жителі передплатили 16600 різних газет і журналів. Але, як не дивно, й цей показник на рівні області є одним з кращих. У порівнянні з таким же періодом минулого року – то майже однаково. Останнім часом кожного літа, як уже переконалися поштовики, активність передплатників падає: чи то через відпустки людей, чи зайнятість на городніх роботах, чи просту “забудькуватість”, що почалося друге півріччя (більшість людей тепер виписує періодику на шість місяців або й менше). З цих чи інших причин “упав” і тираж нашої газети. І все ж “Трибуна праці” не пасе задніх: вона в числі друкованих видань, які найбільше користуються попитом у читачів району (серед таких іще “Сільські вісті”, “Порадниця”, “Час Київщини”, “Газета по-українськи”, журнал “Люблю готовить” та деякі інші). Серед найактивніших передплатників (відповідно до кількості дворів) – жителі Шпилів, Горностайполя, Блідчі, Феневич, Розважева, чого не можна сказати про Іванків. Можливо, тому, що в райцентрі є ще газетні кіоски і більше людей користується Інтернетом, тож і мають можливість отримувати свіжу інформацію. Через затримки з фінансуванням галузей освіти та культури, із запізненням на місяць (і в меншій кількості) передплачено періодичні видання й на культосвітні заклади району. Деякі громадські організації, що раніше оформляли пільгову передплату для своїх членів, теж не змогли цього зробити через безгрошів’я. Якщо ситуація поліпшиться, вважають в ЦПЗ, то їхній плановий показник до кінця року буде трохи зростати. Ось, наприклад, що стосується “Трибуни праці”, то в липні до районного відділення поштового зв’язку навідувалися люди, щоб передплатити районну газету принаймні з серпня місяця. З проханням виписати “свою газету” зверталися до листонош і жителі деяких сіл. І ті не відмовляють. Отож з 1 серпня тираж райгазети збільшився на 238 примірників. Й насамкінець – коротко – про тих, хто доставляє нам пошту. В липні до редакції неодноразово телефонували читачі, яким з великим запізненням приносять районну газету. Як пояснила Г.М. Ковальчук, в Іванкові й справді певний час була проблема: одна листоноша обслуговувала кілька дільниць, тож фізично просто не управлялася дійти до кожного будинку вчасно. Всього обслуговує Іванків шість листонош і одна – підмінна. Саме останньої зараз і не вистачає. А ще нині потрібні листоноші у Воропаївці та Рокитній Слободі. То, може, знайдуться серед наших читачів бажаючі?.. Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
12 серпня 2013
|
Професія потребує постійного самовдосконалення Як часто, ще будучи школярем, ми мріємо в майбутньому освоїти певну професію. Героїня цієї замальовки – Оксана Василівна Пилипенко – бачила себе тільки з перукарським знаряддям у руках. Саме тому ще з дитинства вона не раз зручно вмощувала подружок на стілець, а сама з щіткою для волосся, феном, ножицями та іншими потрібними перукареві засобами, обходила їх не одним колом, створюючи модну зачіску чи стрижку. Часто – навіть експериментуючи з чимось новим. Подружки все ж залишались задоволеними, тому дитяча мрія стрімко переростала в доросле захоплення, яке згодом стало професійною діяльністю. Зараз Оксана Василівна працює в одній із селищних перукарень. Цьому, звісно, передувало професійне навчання – в Київському інституті кадрів промисловості (це, до речі, державний вищий навчальний заклад післядипломної освіти, який діє ще з 1949 року) за спеціальністю «персонал індустрії краси та здоров’я». Та, навіть здобувши професійну освіту, перукар не зупиняється на досягнутому. Бере участь у багатьох конкурсах авторських робіт молодих перукарів (часто її визнають однією з кращих), стежить за новинками в Інтернеті та постійно відвідує безкоштовні, а інколи – платні, курси підвищення кваліфікації для перукарів при інституті. За час роботи майстриня заслужила визнання багатьох клієнтів. Чимало з них приходять до неї через кілька днів із щирими словами вдячності, а згодом повертаються знову. Серед звичних замовлень – стрижки, плетіння косичок, вечірні зачіски. Робота перукаря – відповідальна та копітка, адже потрібно максимально точно поєднати бажання клієнта та очікуваний ефект від замовленої послуги, часто – працювати навіть у вихідні. «Та й взагалі, – як відзначила Оксана, – це така професія, яка потребує постійного саморозвитку». Наша героїня не полишає над цим працювати. І, мабуть, робить це дуже цікаво, оскільки її донечка Танюша теж уподобала мамин фах. Більше того, дівчинка, знаходячи в журналах різні зачіски, просить зробити деякі з них. Відзначає найкращі. Що ж, можливо, підростає майбутній стиліст! Галина ПАРХОМЕНКО. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 серпня 2013
|
Я напишу тебе письмо… Я напишу тебе письмо И голубем отправлю. Признаюсь, что не все равно, Что чувство нами правит. Признаюсь тихо, что люблю И нужен непременно. Судьбу за все благодарю: За каждый миг бесценный. И островок любви моей – Твои глаза и руки. Не убегу от светлых дней: Мне не нужны разлуки. Слегка вскружится голова, Но сердце не поранит. Я в чувстве этом – не раба Хотя признаюсь: тянет. Я напишу тебе письмо: Скорее – не отправлю. Не знаю как, но все равно Узнаешь полноправно: Любовь касается двоих А в этом тоже счастье. И ярче станет каждый миг – А день – как одночасье… Оксана ПАРХОМЕНКО. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 серпня 2013
|
На літературний конкурс Цей конкурс оголошено до 90річчя Іванківського району. Спеціально створене журі вже відбирає кращі поетичні твори наших земляків з тим, аби видати до цієї дати збірку поезій. Наша газета надалі знайомитиме своїх читачів з творчим доробком юних і дорослих жителів Іванківщини. Очікуємо також розширення рядів місцевих поетів. Чи чули ви пташині голоси? Чи чули ви пташині голоси, Коли бринять на листі крапельки роси, Коли туман лягає на лісок, Щоб краще чути дивний голосок? Чи чули ви пташині голоси, Коли на лузі чути спів коси, Коли жінки раненько йдуть у поле, І пахне сіно у стодолі? Чи чули ви пташині голоси Тієї пізньої осінньої пори, Коли колючий вітер дме у полі Й пташки співають тужно на тополі? Чи чули ви пташині голоси, Коли мороз щипає вуха і носи, Коли в пташок сумні й голодні очі І стогне, плаче вітер серед ночі? Альбіна ЧЕРНЕНКО, с. Прибірськ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 серпня 2013
|
ІНІЦІАТИВ ДЛЯ КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ – НЕМАЛО... Нещодавно на базі Іванківського центру соціальнопсихологічної реабілітації населення проводилися збори місцевого активу на тему “Які ініціативи потрібні для культурного розвитку моєї громади?” Їх організували представники Ресурсного Центру “ГУРТ” (м. Київ), залучивши до роботи керівників органів місцевого самоврядування, громадських організацій райцентру, працівників державних і недержавних установ, клубів за інтересами, просто творчих і ділових людей. І їх зібралося тут до півсотні. Ведучі – Тарас Тимчук (експерт, керівник напрямку «Суспільна інформація») та заступник директора Іванківського ЦСПР Людмила Шелест ознайомили присутніх з планом чотиригодинної роботи, запросили до слова Іванківського селищного голову Олександра Поліщука, який коротко поділився своїми враженнями від нещодавньої поїздки разом з головою ГО “Центр розвитку громади” Галиною Бабич до Вірменії, тим досвідом, який побачили там в напрямку культурного розвитку місцевої громади. Наголосив на тому, що в нас є не гірші умови і можливості для того, аби в себе на місці урізноманітнити дозвілля, зробити своє містечко кращим, аніж воно є, в усіх напрямках. Треба тільки дуже захотіти... А як додав Тарас Тимчук – це можна прискорити, якщо добре подумавши, взяти участь в грантовому конкурсі для сільських громад Київської області, який оголошує РЦ “ГУРТ” в рамках проекту “Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп: багатство у різноманітті”. Його мета – підтримати ініціативи місцевих громад в сфері культури у 10 громадах області. Грант надаватиметься (тому, хто його виграє) у вигляді цільового фінансування у формі добровільного пожертвування ОГС, чия проектна пропозиція буде рекомендована для фінансування. Мінімальна сума, що застосовуватиметься при цьому, – 10 тисяч грн., максимальна – 50 тис. грн. Взяти участь в цьому конкурсі можуть офіційно зареєстровані громадські організації або благодійні, що мають статус юридичної особи, статус неприбутковості, діють на території громад, що беруть участь в проекті. (Щоправда, від релігійних організацій, політичних партій, органів виконавчої влади, органів місцевого врядування, державних та комунальних установ, профспілок, нелегалізованих об’єднань громадян проектні пропозиції не прийматимуться. Всім присутнім роздали інформаційні папери, в яких можна було ознайомитися більш детально з усіма умовами та вписати свою проектну пропозицію для участі в конкурсі мінігрантів. Звісно, спершу для цього треба було розділитися на кілька груп, вибрати тему (проблему чи напрямок) для обговорення, визначивши рівень її потреби й актуальності для оточуючих. А потім основне (про що домовилися в своїх групах) озвучити для всіх учасників зборів. Звичайно, в подробицях не розповідатиму, хто з них, як і що пропонує змінити в нашому селищі: ініціатив для культурного розвитку – немало… Це, наприклад, – оформлення центральної площі у стилі Марії Примаченко (фонтан, скульптури героїв картин художниці тощо); організація відпочинку на воді (окультурення якоїсь водойми, куди б мали доступ всі бажаючі); необхідність ремонту районного музею та глядацької зали РБК; відкриття арткафе для молоді, басейну; організація клубу для жінок; створення собачого притулку і т.д. Деякі з цих тем встигли обговорити, деякі – ні. Далі – робота за найактивнішими, тільки не на словах, а на ділі. Хто зуміє сформулювати всі свої думки і прагнення, оформити належним чином проектну пропозицію – її підтримають. І, не виключено, нададуть вищезгадувану грантову (фінансову) підтримку. Але треба поспішити: проектні пропозиції необхідно надіслати в офіс Ресурсного центру «ГУРТ» до 27 серпня цього року електронною поштою: info@gurt.org.ua. Телефон: 0442961052. Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 серпня 2013
|
Вишгород: знову Формула-1 на воді Із 26 до 28 липня Вишгород прийматиме черговий етап перегонів із Формули1 на воді Уже третій рік поспіль найкращі пілоти найвидовищніших перегонів світу – Формула1 – випробовуватимуть своїх «залізних коней» в акваторії Київського моря. Змагання проходять за ініціативи голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка та за підтримки Президента України. Нині, завдяки Формулі1 на воді, про Вишгород і Київщину знають далеко за межами Європи. Торік понад сто тисяч глядачів відвідали змагання, що транслювалися на 150 країн світу. Телевізійна аудиторія Вишгородського етапу вразила – півмільярда людей переглянули трансляцію перегонів із Київського моря. Відрадно й те, що іноземним гонщикам є із чим порівнювати. Більшість із них відзначає, що український етап – один із найкращих, адже тут, крім складної траси, є прекрасні умови для мешкання, облаштування боксів тощо. Цьогоріч Гранпрі України буде лише другим етапом Кубка світу. До Вишгорода пілоти провели лише гонку в Бразилії, де перемогу здобув фінський спортсмен Самі Селіо. Саме цей гонщик торік святкував у Вишгороді свій тріумф. Гранпрі України обіцяє бути дуже видовищним і цікавим, адже в турнірній таблиці поки немає лідерів і аутсайдерів. Кожна команда буде витискати максимум на трасі. За перемогу у Вишгороді змагатимуться дев’ять команд: Qatar (Катар), Mad Croc F1(Італія), Nautica (США), Abu Dhabi (ОАЕ), CTIC China (Китай), F1 Atlantic (Португалія), Sweden (Швеція), Singha F1 (Італія), Caudwell Racing (Швеція). Загалом у заїздах буде брати участь 18 суден. У фаворитах – команди з країн Близького Сходу, американці та шведи. Окрім етапних перегонів, на глядачів очікує й традиційний заїзд на Кубок Президента України. Це особлива родзинка, адже тут пілоти демонструють усі свої технічні навички. Дуже видовищне дійство! Човни на швидкості 240 кілометрів долають повороти в 180 градусів та виписують на воді неймовірні кульбіти. Торік у Кубку Президента переміг Філіп Чаппі з команди CTIC China. Ще однією приємною несподіванкою вишгородського етапу стане повернення до великого спорту пілота команди Abu Dhabi Ахмеда Аль Хамелі. Шестиразовий переможець етапів чемпіонату світу F1H2O ледь не завершив свої професійні виступи. Аль Хамелі, який був лідером чемпіонату світу 2012 року після трьох етапів, скаржився на самопочуття наприкінці минулого літа. Незабаром було встановлено діагноз – пухлина мозку, яку довелося оперувати в одній із клінік США. І лише цьогоріч, 27 травня, після ретельного огляду лікарів, йому повернули суперліцензію, що дозволяє знову взяти участь у перегонах Формули1 на воді. Символічно, що повернення спортсмена з ОАЕ відбудеться саме в Україні. «Цьогоріч ми врахували зауваження глядачів і відмовилися від встановлення трибун. Усі бажаючі будуть мати доступ до арени на воді та насолоджуватися дійством» – повідомив голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк у Вишгороді. – Ми очікуємо понад 80 тисяч глядачів не тільки з України, але й і зза кордону. Тому працюємо над підготовкою готельної інфраструктури. За три дні в концертних програмах візьмуть участь групи «D’Bleck», «ТІК», байкершоу «HarleyDavidson». У неділю, 28 липня, з 16ї до 19ї години тут також відбудуться змагання найсильніших людей планети «Богатирські ігри». Глядачів будуть розважати спортсмени водних видів спорту, творчі колективи Київщини. Свою майстерність продемонструють народні умільці, художники та кулінари. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 липня 2013
|
| Закрити |
